Іду я стежкою дзвінкою,
так вільно й молодо мені,
і Марс горить переді мною
в непереборній вишині.
Над далиною голубою
віків гармонії печать,
і наче крила за спиною
в просторах світових шумлять.
Я хочу піснею ясною
прославить радість на землі,
щоб юні повною луною
вона цвіла у днів далі.
Повітря медом лине в груди,
і грає зорями блакить.
Так хто ж сказав, що я не буду
з тобою, пісне, в світі жить?!
Copyright © Володимир Сосюра
Поділитися
Останні коментарі